Очікування

Відчуття при пробудженні: 8.

Знову у власному ліжку, після кількох днів у великому місті.

Цієї пори року день починається з вогню. Потім вправи. Ще темно — десь близько четвертої.

Задовго до паломництва це була моя година — найкраща в дні, щоб обдумати речі, для роздумів. Порогова година — вже не ніч, ще не день. Інші теж знайшли до неї дорогу, іншими шляхами. Вправи прийшли пізніше, з того, що я знайшов, готуючись до дороги.

Час біля екрана. Потім надвір, з першим світлом.

Стежка вгору, на гору. З одного боку схил круто спадає до потоку. З другого він здіймається, так само круто, до хребта.

Ранок незвично тихий. Мирний. Звуки заспокійливі. Більше жодного гудіння вгорі, у верхівках дерев. Поспіх, здається, скінчився. Що можна було зробити, щоб приготуватися до зими, здається, зроблено.

Тепер очікування.

Для людей роботи ще є. Яблука й сливи зібрати — зберегти чи висушити. Дрова нарубати.

Мої думки — про сумнів. У собі. У дорозі. В інших.

Я не бачив, куди поділися бджоли. Я чув, де їх уже не було.

Старі люди лічили темряву за півнями: перші опівночі, другі глибокої ночі, треті перед світлом — а після третіх, казали, ніщо, що ходить уночі, вже не має сили. Лікарі далекого Сходу віддавали години від третьої до п'ятої легеням — диханню і смуткові, який воно тримає. Душа моя жде Господа більше, як сторожі світанку — так співець у старій книзі.

Ченці, що прийшли зі Святої Гори, теж тримали цю годину. Вони не виганяли сумніву, кажуть; вони дивилися, що підіймається в розумі, і не йшли за ним наосліп. У Євангелії від Івана — учня, якого новіший лік шанує сьогодні, — Хома сумнівається, і його не відштовхують: йому дають доторкнутися до ран. А один англійський поет, у жалобі за другом, написав: Більше віри живе в чесному сумніві, / повірте, ніж у половині віровчень.

Старший лік тримає переддень Хреста: завтра, кажуть, птахи відлітають у вирій, змії йдуть під землю, а все, що ще гуде й повзає, затихає до весни. Цієї ночі місяць стане повним і зійде зі сходу, а поруч із ним — старий повільний, чи хтось дивиться, чи ні.

Сьогодні — лист, як берегли це ті, хто сіяв за місяцем, — день води. Що зібране на зберігання в такий день, не збережеться, кажуть. Яблука й сливи чекають на плід, ще два дні.

Дрова ще треба нарубати.

День 98
Verkhovyna, Carpathian Mountains, Ukraine
© 2026 Michel Garand | A Pilgrim's Journey | CC BY-SA 4.0
stewardship@ubec.network