Забута хата

Відчуття при пробудженні: 6.

Неспокійна ніч. У темряві я слухав когось близького. За вісімсот кілометрів.

Прокинувся пізніше, ніж зазвичай. Утома. М'язи ниють після вчорашньої роботи на стежці. Камінь за каменем.

Вправи. Час біля екрана, кава в руці.

Надвір, коли день посвітлішав.

Гірською стежкою вгору, знову до самотньої хати.

Думки лишалися з ніччю — з розмовою, що привела мене до буття і ніщо.

Там уже нікого спитати. Старі розповідають, як тут ставили хату.

Починали в четвер, на повний місяць — ніколи на порожній місяць, як називали спадний. Дві ночі по повні — місяць порожніє.

На Святвечір, кажуть тут старі, покійні приходять додому на вечерю. Для них від кожної страви беруть по ложці в миску на підвіконні, і миски лишаються немиті до ранку.

Чумацький Шлях — дорога, казали старі люди цього краю, що веде душі померлих до неба, — цими ночами розмитий під місяцем.

Сьогодні ввечері вперше після повні сонце заходить раніше, ніж сходить місяць.

Віконна рама ще стоїть.

День 100
Verkhovyna, Carpathian Mountains, Ukraine
© 2026 Michel Garand | A Pilgrim's Journey | CC BY-SA 4.0
stewardship@ubec.network