Туман здіймається

Самопочуття при пробудженні: 7.

Підйом. М'язи просять розтягування — вправи, потім надвір.

Дні тут починаються пізніше. Я ще звикаю до ритму. Гора стоїть на сході; сонце видно пізніше, і тепло приходить пізніше разом із ним.

Звивиста стежка вгору на гору — плай, слово цієї землі для неї. Праворуч — стрімкий бік, що спадає до потоку, який безупинно несе воду гори вниз у долину. Ліворуч — стрімкий схил угору. Позаду мене туман здіймається з долини. Уперше бачу, щоб він так здіймався.

Угору до вершини, а над нею — синє небо. Поволі туман здіймається і вкриває гору.

Старе читання цих гір: туман, що здіймається з долини і вкриває вершини, несе за собою дощ; туман, що осідає назад, дає погожий день. За такими знаками переганяли отари. Потік несе воду вниз; туман несе її назад угору.

Місяць тепер старий — п'ять ночей після повні, сходить пізно, стоїть високо під ранок, його світло спадає, а дуга ще здіймається. Його темрява прийде за дев'ять ночей, у день, коли старий стиль тримає Головосіки. У лічбі долини це дні, щоб збирати, а не починати.

Що йде вгору, колись повернеться вниз.

День 74
Верховина, Карпати, Україна
© 2026 Michel Garand | A Pilgrim's Journey | CC BY-SA 4.0
stewardship@ubec.network