Бджоли у верховітті

Самопочуття при пробудженні: 7.

Неспокійна ніч. Прокинувся раніше, ніж звичайно.

Дні тепер — каміння, стежка. Тіло, здається, починає звикати.

Вправи. Душ. Надвір.

Тихо. Мирно. Потік звучить угору крізь дерева — крута ущелина несе воду весь шлях. Перші птахи вітають світанок. Місяць іще високо. Повітря ще тепле.

Унизу долина наповнюється туманом — він здіймається з Чорного Черемоша, все дно долини зникло під ним. Над туманом, удалині, вершини найвищих гір тримають своє.

Малі пасовища між деревами, вже не такі барвисті. Квіти прожили своє коло. Бджоли тепер у верховітті — гудіння йде згори.

Кожен пасічник у цих горах знає цей звук. Такого сухого літа луки рано вичерпуються, і бджоли йдуть угору, в ялицю і смереку, де дрібні комахи на корі й глиці лишають по собі солодкість. Мед, що з цього виходить, темний, майже гіркий, і буває лише в сухі роки. Лісовий мед. Медовий Спас минув два тижні тому, перші стільники вже освячені біля церковних дверей. Старий порядок пори року йде так: мед занесено, потім луки блякнуть, потім бджоли — на дерева. Божа мушка, кажуть тут люди на бджолу. Стара віра дозволяє душі покидати сплячого так само — бджолою, і повертатися, перш ніж він прокинеться.

Я не бачив жодної. Я чув, де вони.

Знову вода сьогодні, цілий день. Місяць три ночі після повні, його світло спадає, його дуга здіймається. Венера ввечері, Марс і Сатурн крізь ніч, Юпітер перед світанком.

Люди, що склали цей календар, кажуть: місяць діє на воду, а тіло — здебільшого вода. Старі люди тут казали це без книги: дерево на старому місяці, в холод; теля, курка, ніж — за місяцем. На висхідній дузі сік іде вгору. Ріж те, що росте вгорі. Щепи. Бери мед у дні квітки; лишай вулик у спокої в дні води. Мед — це зібране сонце, кажуть вони. У місяці Лева. Мед у леві, каже стара книга — із сильного вийшло солодке.

Рік видихнув до середини літа; відтоді він втягує подих назад, до середини зими — давня картина. Остання солодкість уже не на землі, а на деревах. Після дерев — нічого до весни. Темний місяць одинадцятого, на Головосіки за старим стилем — Іванів день, чию поживу в пустелі Євангеліє дає одним рядком: сарана і дикий мед.

Туман, що здіймається з річки. Звук, що здіймається ущелиною. Бджоли, що пішли вгору на дерева. Дуга місяця, що здіймається. Усе вгору, того ранку, який календар зве висхідним. Я побачив це раніше, ніж прочитав.

Темний мед у такий рік, і найвищі вершини тримають своє.

День 72
Верховина, Карпати, Україна
© 2026 Michel Garand | A Pilgrim's Journey | CC BY-SA 4.0
stewardship@ubec.network